Урок № 32
Тема уроку:
Матеріально-технічне забезпечення виробництва.
Діяльність
підприємства складається з багатьох взаємо-зв’язаних процесів. Це означає, що
надзвичайно важливими є ефективність і оптимальність кожного з них. Так, поряд
з виробничими, збутовими, маркетинговими та іншими процесами надзвичайно великий
вплив на ефективність діяльності виробничого підприємства справляє
матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) підприємства.
Важко
уявити собі процес виробництва без наявності необхідних для цього як предметів,
так і засобів праці. Саме тому організація оптимального процесу
матеріально-технічного постачання є одним з першорядних завдань, що потребують
вирішення на сучасних виробничих підприємствах.
Від правильної
організації цього процесу прямо залежать результати виробництва, відповідність
запланованих показників фак¬тичним і загальна ефективність функціонування
підприємства.
Матеріально-технічне
постачання має своїм завданням пошук найкращої відповіді на пропозицію ринку за
мінімальних витрат. Воно покликане не лише забезпечити досягнення певної мети,
а й знайти найбільш економічні варіанти.
МТЗ — це вид
комерційної діяльності щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсами процесу
виробництва, здійснюваної, як правило, до початку виробництва. Основна мета МТЗ
— доведення матеріальних ресурсів до конкретних виробничих підприєм¬ств — у
заздалегідь визначене договором місце споживання [49].
Функції МТЗ
класифікують на основні й допоміжні. До основних відносять:
·
визначення
потреби в матеріальних ресурсах (сировині, матеріалах, паливі, енергії,
обладнанні);
·
закупівлю
матеріальних ресурсів;
·
оренду
матеріальних ресурсів, що супроводжується зміною форми власності;
·
доставку
матеріальних ресурсів;
·
складування
матеріальних ресурсів;
·
розподіл
матеріальних ресурсів;
·
доведення
матеріальних ресурсів необхідної кількості та якості до робочих місць;
·
визначення
потреби заводу в матеріальних ресурсах для виконання різнотермінових
інноваційних планів;
·
укладання
договорів з постачальниками, складання специфікацій;
·
контроль
графіків постачання й виконання договірних обо¬в’язків;
·
організацію
оперативного обліку руху матеріалів, централізованої доставки матеріалів у цехи
й на ділянки;
·
аналіз
витрат і рівня використання матеріалів, реалізацію відходів тощо.
Однією
з важливих функцій відділу матеріально-технічного постачання є вирішення
завдань щодо залучення до господарського обороту вторинної сировини й
матеріалів (за можливості використання останньої).
Допоміжні
функції МТЗ — маркетингові та юридичні.
Маркетингові
функції комерційного характеру охоплюють питання визначення й вибору конкретних
постачальників матеріальних ресурсів. У низці випадків як постачальники можуть
виступати посередницькі структури.
Юридичні функції
пов’язані з правовим забезпеченням і захис¬том прав власності, підготовкою та
веденням ділових переговорів і юридичним оформленням угод, контролем за їх
виконанням.
МТЗ на
підприємстві виконує функції, пов’язані із закупівлею сировини, матеріалів,
палива, енергії та обладнання, їх зберіганням та розподілом. Обсяг завдань МТЗ
поділяють на дві основні групи:
1) матеріальне забезпечення виробничого
процесу наданням необхідних товарів та послуг у потрібній кількості та належної
якості, з додержанням вимог щодо часу та місця;
2) закупівля, складування та розподіл
товарів, необхідних для економічної діяльності.
Для
ефективнішого вирішення цих завдань функції щодо заку¬півлі сировини й
матеріалів та управління матеріальними запасами мають виконуватися безперебійно
за чіткої внутрішньої взаємодії підрозділів підприємства, що забезпечується
системою планування.
Розглядаючи
систему планування МТЗ, потрібно з’ясувати зміст і послідовність розроблення
плану МТЗ.
У зміст
планування МТЗ входять:
·
визначення
потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії на базі норм їх витрат;
·
розрахунок
запасів усіх товарно-матеріальних цінностей на плановий період;
·
облік,
контроль і аналіз виконання планів забезпечення;
·
поточне
регулювання забезпечення виробничих підрозділів підприємства.
Планування
забезпечення здійснюють у певній послідовності:
·
підготовча
робота (забезпечення бланками-формами, інструктаж тощо);
·
визначення
джерела забезпечення потреби в матеріалах;
·
розрахунок
потреби в матеріальних ресурсах;
·
розроблення
норм виробничих запасів.
З
переходом економіки України до ринкових відносин змінюються зміст процесу
планування МТЗ та його вплив на кінцеві показники діяльності підприємства.
У
сучасних умовах різних впливів зовнішнього середовища на діяльність
підприємства стратегічне планування МТЗ має передбачити заходи для забезпечення
гнучкості та швидкої реакції на зміну умов МТЗ, визначити обсяги й напрями
інвестицій на ці цілі.
Поточне
планування передбачає забезпечення виробничої операційної діяльності всіма
видами матеріальних ресурсів на плановий рік.
Метою
оперативного планування є координація руху матеріальних ресурсів між різними
підрозділами підприємства, регулювання та контроль за запасами матеріалів.
Процес
матеріально-технічного постачання тісно пов’язаний і з іншими сторонами
багатогранної діяльності підприємства.
1.Безпосередній
вплив на формування собівартості продукції як одна з найвагоміших статей
витрат, що й відображено в кошторисах. На деяких виробництвах витрати на
сировину та матеріали становлять до 80—90 % загальних витрат на виробництво.
2.Значний вплив
здійснює МТЗ й на поточні та підсумкові показники фінансової діяльності
підприємства. Адже за досить високої питомої ваги витрат на сировину та
матеріали в загальних затратах підприємства неабиякої актуальності набуває
питання оптимізації розрахунків за їх придбання. Від цього безпосередньо
залежать періоди обігу дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємства,
пов’язаних з МТЗ, а отже, може змінюватись і норматив обігових коштів на
підприємстві.
3.МТЗ
прямо зумовлює й результати виробничих процесів, тому
що
якість товару багато в чому залежить від якості затрачених на йо-
го
виробництво сировини й матеріалів. Також неабияку роль відіграє
і
якість затрачених на виробничий процес засобів праці. Тобто, крім сировини та
матеріалів у виробничому процесі велику роль відіграють обладнання й малоцінні
та швидкозношувані предмети (МШП). А наявність у достатній кількості та потрібної
якості зазначених позицій на підприємстві — це частина загального успіху
підприємства.
4.Перевага над
конкурентами здобувається не лише за допомогою цінових та якісних показників
готової продукції. Перевагою в конкурентній боротьбі стають і згадані показники
матеріально-технічних ресурсів (МТР) порівняно з аналогами конкурента.
Отже, усі
зазначені аспекти впливу МТЗ на діяльність підприємства можуть стати
позитивними лише за умов розв’язання багатьох проблем, характерних для
більшості сучасних підприємств. Серед таких завдань можна виокремити основні й
найбільш характерні:
а) забезпечення
стабільної бази постачальників, здатних коригувати свою постачальницьку
діяльність відповідно до виробничих потреб підприємства споживача. Сучасна
ситуація вказує на той факт, що майже неможливо відшукати одного такого
постачальника, який забезпечив би максимально вигідні умови згідно з
параметрами (цінові показники; асортимент; умови оплати; здатність швидко
змінювати ціну та (або) асортимент; фактор транспортування та витрат, що
пов’язані з останнім);
б) організація
внутрішніх процесів, що забезпечують виробни¬чий процес та залежать від
постачання (МТП). Це організація склад¬ського господарства, обліку залишків
товарно-матеріальних ціннос¬тей на складах, розрахунки нормативних запасів, їх
підтримання на визначеному рівні.
У своїй діяльності підприємство використовує
різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо,
енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються
на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього
організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення
потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію
доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання
матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з
мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного
постачання.
Матеріально-технічні
ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями й постачальниками є
безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Купівля
матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація
постачання за прямими зв’язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливість
оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних
побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими
зв’язками поставляються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні
постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними
замовленнями, та складне устаткування. Проте вся номенклатура
матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді
десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими
зв’язками. Ті ресурси, які потрібні у невеликій кількості, періодично або
нерегулярно, економніше буває купувати в посередників — оптових фірм і
магазинів. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу і
територіально розміщуються неподалік від підприємств та організацій споживачів.
Нерегулярна або
періодична купівля матеріально-технічних ресурсів, передовсім з однорідними
стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується
інформація про продаж продукції та рівень поточних цін.
Коло основних
постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умов масового та
серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих
самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових
матеріально-технічних ресурсів і нових постачальників (освоєння нової
продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво
тощо). Проте і без цього може виявитися потреба замінити окремих
постачальників, розширити їхнє коло. Тому важливою є проблема вибору
постачальників.
Вибираючи
постачальників матеріально-технічних ресурсів, слід ураховувати низку чинників,
у тім числі: відповідність виробничої потужності постачальників потребі
підприємства в матеріалах, якість і ціну останніх, репутацію постачальника,
його територіальну віддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на
потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці
характеристики постачальників ретельно аналізуються й вибирається той партнер,
який забезпечує найліпші умови постачання за мінімальних витрат.
Між
постачальником і споживачем матеріально-технічних ресурсів укладається договір,
що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін
доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору.
Матеріально-технічні ресурси поступають на склад підприємства, з якого далі
подаються в цехи й на робочі місця.
Об’єкти техніки
(машини, устаткування, пристрої тощо), які потрібні епізодично, зберігаються на
складі підприємства до моменту введення в експлуатацію. Щодо матеріалів, то
постачання таких на робочі місця є регулярним і вважається завершальним етапом
матеріально-технічного забезпечення. Воно здійснюється за певною системою. Для
кожного цеху чи іншого підрозділу службою матеріально-технічного забезпечення
встановлюється ліміт витрат матеріалів на підставі норм витрат і планового
обсягу робіт. У межах ліміту матеріали видаються зі складу цехам.
Залежно від типу
виробництва застосовуються різні системи лімітування та забезпечення цехів
матеріалами. На підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва поширено
децентралізовану (пасивну) систему постачання цехів. Склад видає матеріали на
підставі разових вимог цехів, які самостійно їх одержують і транспортують. За
умов масового та великосерійного виробництва зі стабільною номенклатурою
продукції і ритмічним споживанням матеріалів застосовується централізована
(активна) система забезпе¬чення робочих місць. Склад доставляє матеріали в цех
безпосередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно з
календарним графіком у межах встановленого ліміту. Централізована система дає
змогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби,
успішніше механізувати та автоматизувати транспортно-складські операції.
Вищої форми
набуває централізоване постачання матеріалів у цехи і на робочі місця за
інтегрованої системи виробництва й постачання «точно за часом» (японський
варіант «канбан»), коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно з
чітким календарним графіком. В єдиний графік роботи включаються також і
постачальники, які забезпечують виробничий процес часто прямо «з коліс»,
зводячи запаси матеріалів масового споживання до мінімуму.
Урок №33-34
Тема уроку: Товарні
запаси – необхідна умова розвитку товарообігу. Розрахунок
товарного забезпечення товарообігу в цілому по підприємству.
Товарні
запаси — частина сукупних запасів, що перебуває в підприємств-виготовлювачів у
вигляді готової продукції й у каналах сфери обігу (запаси у дорозі та запаси на
підприємствах торгівлі).
Товарні
запаси підрозділяються на запаси засобів виробництва й запаси предметів
споживання.
За функціями
запаси підрозділяють на наступні види:
• поточні (циклічні) запаси, створюються
протягом середньостатистичного виробничого періоду, або запаси обсягом в одну
партію;
• резервні (страхові, буферні) запаси —
запаси для компенсації випадкових коливань попиту або пропозиції, а також
спекулятивні запаси, створені на випадок очікуваних змін попиту або пропозиції;
• автономні запаси, створені для
здійснення діяльності в кожному зі сполучних пунктів процесу з відносною незалежністю
один до одного.
За місцем
розміщення поділяють на наступні види:
• складські запаси — запаси розміщені на
складах
• перехідні (технологічні, транзитні)
запаси: рухаються з однієї частини логістичної системи в іншу
Норматив
товарних запасів – це оптимальний розмір товарних запасів, який є безперебійний продаж товарів при мінімуму
витрат.
Товарні запаси в днях обороту
обчислюються діленням абсолютної величини запасів (на певну дату) на
середньоденний товарообіг відповідного періоду:
Vз = З Т /
О
(1)
Де Vз - рівень
товарних запасів, дні обороту;
3 - сума
товарних запасів;
О - обсяг
товарообігу;
Т - число днів в
періоді.
Розміри
товарних запасів безпосередньо зв'язані зі швидкістю обігу товарів. При
незмінному обсязі товарообігу прискорення оборотності товарів призводить до
зниження товарних запасів, і, навпаки, уповільнення оборотності вимагає більшої
маси товарних запасів.
Швидкість обігу товарів або час, за який
реалізуються товарні запаси, розраховується за формулою:
Д = Зср Т /
О
(2)
де Д - швидкість
обігу товарів.
Зср - середній
товарний запас (розраховується як середня хронологічна)
О - об'єм
товарообороту
Т - кількість
днів в періоді
Швидкість обігу товарів може висловлюватися і числом
оборотів:
С = О / Зср
(3)
Або С = Т / Д
(4)
Де С - число
оборотів;
О - обсяг
товарообігу;
3ср - середній
товарний запас;
Т - число днів в
періоді;
Д - швидкість
обігу товарів, дні.
Прискорення
часу обігу товарів має велике значення: підвищує економічну ефективність всього
суспільного виробництва, впливає на темпи відтворення, являючись водночас
важливою умовою підвищення рентабельності торгової діяльності підприємства.
Оборотність
товарів можна прискорити тільки за рахунок вдосконалення всієї
торговельно-комерційної і економічної роботи підприємства. Це вимагає глибокого
розуміння впливу різноманітних чинників на формування товарних запасів.
Чинники,
пов'язані з товарними ресурсами, впливають на обсяг товарообігу через зміна
величини запасів товарів початку і поклала край року, надходження товарів
хороших і їх вибуття. Між зазначеними
величинами є певна взаємозв'язок, висловлюване формулою товарного балансу:
Зн + П = Р + У
+Зк (8)
Де:Зн – запаси
початку року, грн.;
П – надходження
товарів, грн.;
Р – обсяг
товарообігу, грн.;
У – вибуття
товарів, грн;
Зк – запаси
наприкінці року, грн.
При
розгляді взаємозв'язку можна отримати
робочу балансову формулу товарообігу:
Р =Зн + П - У
–Зк (9)
Зміна
кожного зі складових відповідним чином впливає обсяг товарообігу. Збільшення
початкових запасів й надходження товарів надає позитивний вплив у сумі
реалізації товарів. Їх зменшення, навпаки, сприяє скорочення обсягу
товарообігу.
Зменшення
вибуття товарів, скорочення їх кінцевих запасів вплине позитивно у сумі
реалізації; збільшення ж негативно б'є по величині обсягу товарообігу.
Розглядаючи
напрями впливу (+; –) даних чинників, необхідно враховувати доброякісність
вступників товарів в усьому асортименті і необхідних кількостях. Той-таки
підхід дотримується щодо товарів у запасах. При порушенні цих умов чинник, який
надає позитивний вплив, може перейти до розряду негативних.
Вплив
на обсяг товарообігу торгового підприємства чинників, що з товарними ресурсами,
визначається способом різниць чи цепних підстановок.
У
першому випадку перебувають відхилення між показниками звітного і минулого року
її, та був визначається напрям впливу чинника збільшення чи зменшення обсягів
товарообігу. Але це потрібно враховувати, що напрям впливу обсяг товарообігу зміни
вибуття товарів хороших і запасів товарів Розвиток роздрібного товарообігу має
бути тісно ув'язано з цими економічними показниками, як попит, надходження
товарів, товарні запаси, прибуток, кількість працівників, витрати оплату праці
Інтервали
поставок матеріалів на підприємство та інтервали їхнього використання, за
рідкісними винятками, не збігаються: багато з них поступають у виробництво
безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба в запасах матеріалів. За
призначенням запаси поділяються на поточні, підготовчі й страхові. Зберігаються
вони на складах разом, але нормативні величини обчислюються окремо.
Поточний запас
забезпечує роботу підприємства в період між двома черговими надходженнями
партій матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент
надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їхнього
використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою.
Максимальний
поточний запас (Мз.пт.max) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить
від інтервалу між двома поставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто.
Мз.пт.max = Мд ∙
tн
де Мд —
середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі; tн — інтервал між
надходженням чергових партій матеріалів у днях.
Величина
запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив
цей неоднозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання
великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на
зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й
витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З
іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і,
відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать
від величини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій
(витрати на оформлення, пересилання документів, роз’їзди агентів,
транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотний
ефект: втрати й витрати, зв’язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а
транспортно-заготівельні витрати зростають.
Основний
етап аналізу роздрібного товарообігу здійснюється по ряду напрямків: аналіз
динаміки загального обсягу роздрібного товарообігу; оцінка його складу і
структури за видами продажів, аналіз і час, і асортиментному аспектах,
факторний аналіз роздрібного товарообігу, аналіз його товарного забезпечення.
Для оцінки
рівномірності розвитку роздрібного товарообігу за періодами часу розраховуються
коефіцієнти рівномірності і ритмічності, а також індекси сезонності.
Урок №35
Тема уроку:
Продуктивність праці персоналу.
1. Характеристика продуктивності праці
Під
продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти ефективність
(плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за
одиницю часу певну кількість матеріальних благ.
Підвищення продуктивності праці характеризує
економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно
полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується,
проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів
зменшується.
Рівень
продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один
працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік),
або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції
(виконання роботи чи послуги).
2. Методи вимірювання та показники рівня
продуктивності праці
Різноманітність підходів до визначення рівня
продуктивності праці
залежить
від специфіки діяльності тих чи тих підприємств або їхніх підрозділів, від мети
розрахунків та базується на методах
вимірювання:
·
прямий;
·
обернений
Показники рівня виробітку є вартісні,
натуральні,трудові.
Якщо показники виробітку мають більш
узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна
розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для
розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів
підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за
визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління
виробництвом).
Натуральні показники виробітку найбільш
точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані
лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так
званих умовно-натуральних вимірювачів (наприклад, умовна консервна банка)
дозволяє розширити можливість застосування цих показників.
Трудові показники потребують добре
налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх
використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну
продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо
виміряти у натуральних та грошових одиницях.
Більш
універсальними , а тому і найпоширенішими, є вартісні показники виробітку. Вони
можуть застосовуватись для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на
підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що
надаються. Для забезпечення точності вимірювання продуктивності праці (особливо
її динаміки) за вартісними показниками слід ураховувати вплив на її рівень
передовсім цінового фактора.
3. Класифікація чинників продуктивності праці
Цілеспрямоване
управління продуктивністю праці, розробка конкретних програм ефективнішого
використання трудового потенціалу підприємства (організації) потребують
класифікації чинників її динаміки. З огляду на можливості впливу на діяльність
підприємства (організації) всі чинники зростання продуктивності праці поділяють
на дві узагальнюючі групи — зовнішні та внутрішні.
До групи зовнішніх чинників належать ті,
що об’єктивно перебувають поза контролем окремого підприємства (тобто чинних загальнодержавні
та загальноекономічні — законодавство, політика і стратегія, ринкова
інфраструктура; макроструктурні зрушення в суспільстві; природні ресурси), а до
внутрішніх — ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер
продукції, технологія та обладнання, матеріали, енергія; персонал, організація
виробництва й праці, система мотивації тощо). Проте зовнішні чинники теж мають
для підприємства неабиякий господарський інтерес. Урахувавши їх. можна
ґрунтовніше мотивувати відповідні управлінські рішення, які дають змогу
виробити стратегію щодо продуктивності праці на тривалий період.
Окрім наведеної глобальної (системної)
класифікації, у практиці господарювання для аналітичних цілей та укрупнених
розрахунків можуть використовуватися й інші інтегровані групування факторів
зростання продуктивності праці на підприємствах. За одним з можливих таких
групувань усі чинники, що істотно впливають на продуктивність праці, можна
об’єднати в такі групи:
• матеріально-технічні (удосконалення
техніки й технології, застосування нових видів сировини та матеріалів тощо);
• організаційні (поглиблення
спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організації
праці тощо);
• економічні (удосконалення методів
планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках тощо);
• соціальні (створення належного
морально-психологічного клімату. нематеріальне заохочення, поліпшення системи
підготовки та перепідготовки персоналу тощо);
• природні умови та географічне розміщення
підприємств (цю групу факторів виділяють та аналізують переважно на
підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості.
4. Факторний метод прогнозування
продуктивності прац
У практиці
реального управління підприємством (організацією) завжди є актуальною необхідність
кількісного визначення впливу окремих факторів (чинників) на рівень
продуктивності праці. Розрахунки базуються на виявленні резервів
(невикористаних можливостей) зростання продуктивності праці, що виявляються як
у просторі (для всіх ланок підприємства), так і в часі (за календарним графіком
їхнього можливого використання).
Кількісний вплив
окремих чинників визначається в такому порядку:
• розраховується вихідна чисельність
промислово-виробничого персоналу в розрахунковому періоді (Чвих), тобто умовна
чисельність, що була б необхідною для забезпечення планового (розрахункового)
обсягу виробництва за збереження базового рівня виробітку продукції на одного
працівника;
• визначається зміна (зменшення «–»,
зростання «+») вихідної чисельності працівників під впливом окремих чинників
продуктивності праці, а також сумарна зміна чисельності ;
• розраховується загальний приріст
продуктивності праці у розрахунковому періоді ( ) відносно базового періоду.
Розрахунки змінювання вихідної чисельності
працівників за фактором продуктивності праці, здійснюються, як правило, через
порівняння затрат праці на весь обсяг продукції (послуг) за розрахунковими та
базовими умовами діяльності відповідних категорій та груп працівників.
Немає коментарів:
Дописати коментар