Для здобувачів освіти групи 11
10.02.21
Предмет
– Основи економіки
Тема
уроку: . Ринок праці. Трудові ресурси. Зайнятість
населення
Ринок праці посідає
важливе місце в загальній структурі ринку, оскільки робоча сила — «людський
капітал» — відіграє найважливішу роль у процесі виробництва. Це
підтверджується тим фактом, що частка заробітної плати в національному доході
багатьох розвинених країн світу становить близько 60 %.
Об’єктом
ринку праці
є
послуги праці, незалежно від того, утілюються вони в конкретних продуктах і виробах чи є
послугами.
Суб’єктами
ринку, з одного боку, є населення працездатного віку, яке
вже має або шукає роботу, а з іншого —
приватні підприємці й державні організації. Відносини між суб’єктами ринку
праці оформляються у вигляді трудових контактів, або угод, у яких визначаються
умови і характер роботи, взаємні права та обов’язки сторін, розмір винагороди.
Графічне
зображення загального ринку праці в країні (де W (wage) — заробітна
плата;
Q
— кількість працівників)
Попит
на ринку праці, як і на ринках інших ресурсів, є похідною від попиту на товари
й послуги, що їх виробляють працівники. Тому той, хто виробляє нікому не
потрібні речі, не може претендувати на оплату, водночас як людина, яка створює
звичайні, але потрібні речі, має отримати відповідну винагороду. Крім того,
попит на ринку праці залежить від продуктивності праці.
Пропозиція праці формується багатьма чинниками.
Працівник має здійснити вибір:
продавати
чи не продавати свою працю. Вирішуючи, яку кількість праці запропонувати до
продажу, він робить вибір між двома цінностями: своїм вільним часом і тими
споживчими благами, які зможе придбати на заробітну плату. При цьому
враховується кілька умов.
У разі підвищення заробітної плати діє «ефект
заміни»: працівнику вигідно
відмовитися
від годин дозвілля заради збільшення робочого часу, якщо ціна його праці
забезпечує йому більше переваг.
Збільшуючи свій робочий час, працівник витрачає
більше фізичної та розумової енергії на
кожну додаткову одиницю робочого часу, тобто граничні витрати праці зростають. Це означає, що лише за умови збільшення
заробітної плати індивід погодиться працювати більше.
Підвищення заробітної плати створює «ефект доходу».
Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої нагальні потреби, працівник,
який отримує високу плату, більше цінує вільний час. Щоб спонукати його
збільшувати свою пропозицію на ринку, потрібно підвищити йому заробітну плату.
Може виникнути ситуація, коли внаслідок «ефекту доходу» працівник скоротить
свою пропозицію, віддавши перевагу дозвіллю. Проте на ринку праці така ситуація
не позначиться, оскільки для нових працівників спрацює «ефект заміни». Отже,
пропозиція праці прямо залежить від цін на неї.
Елементами
ринку праці є: товар, який він пропонує, попит,
пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна
відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю
чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку
праці є індивідуальна робоча сила.
Індивідуальна
робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних
якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.
Робоча сила, як зазначалося, є об’єктом
купівлі-продажу.
Купівля
товару «робоча сила» називається найманням на роботу. При цьому робоча сила
називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником.
Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись
власником цього товару.
Трудові ресурси та їх використання.
Безробіття , його форми
Трудові
ресурси
—
це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими
здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.
Вихідною базою для визначення кількісних характеристик трудових ресурсів слугує
чисельність населення.
Щоб зрозуміти сутність поняття «трудові ресурси»,
треба знати, що все населення залежно від
віку поділяється на:
осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);
осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки — від 16 до 54 років, чоловіки
— від
16
до 59 років включно);
осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за
віком (в Україні: жінки — з 55, чоловіки — з 60 років).
Залежно
від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних.
Непрацездатні
особи в працездатному віці — це інваліди 1-ї і 2-ї груп, а працездатні особи в
непрацездатному віці — це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.
До
трудових ресурсів належать:
населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та
непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили
п’ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли
на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);
працюючі особи пенсійного віку;
працюючі особи віком до 16 років.
Згідно
з українським законодавством на роботу можна приймати у вільний від навчання
час на неповний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних
і середніх спеціальних навчальних закладів у разі досягнення ними 15-річного
віку за згодою одного з батьків або особи,
яка
їх замінює, за умови виконання легкої праці.
Безробіття
- це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не
може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.
Безробіття
в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов,
коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний
характер.
Безробітними
за класифікацією Міжнародної організації праці є особи, зареєстровані на біржі
праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й
ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються
безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків
роботи.
До незайнятого належить те населення, яке
відмовляється від пропонованої йому роботи.
Сукупність
зайнятого і безробітного населення називається самодіяльним населенням.
Розрізняють
такі види безробіття:
фрикційне;
структурне;
циклічне.
Фрикційне
безробіття виникає тоді, коли частина людей
добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення,
частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше
шукає роботу. Фрикційне безробіття вважається неминучим і деякою мірою бажаним,
оскільки частина працівників тимчасово втративши роботу, переходить з
низькооплачуваної,
малопродуктивної роботи на вище оплачувану і продуктивну. Це означає більші
доходи для робітників і раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже і
більший реальний обсяг національного продукту.
Структурне безробіття є продовженням фрикційного.
Воно виникає тоді, коли в результаті НТП
відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва,
які змінюють структуру попиту на робочу силу. Ці зміни призводять до того, що
попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії,
яких раніше не існувало, зростає. "Структурні"
безробітні
не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання, а
то і місця проживання. Фрикційне безробіття має короткостроковий характер, а
структурне -довгостроковий, тому і вважається більш важким.
Циклічне
безробіття виникає за циклічних спадів, коли відбувається скорочення обсягів
виробництва. Внаслідок цього падає сукупний попит на робочу силу і зайнятість
скорочується, а безробіття зростає.
Зусилля багатьох держав, зокрема і нашої, тривалий
час були спрямовані на ліквідацію безробіття, на те, щоб усі працездатні були
зайняті у суспільному виробництві. Проте час показав, що таку "повну"
зайнятість забезпечити неможливо, бо існує фрикційне та структурне безробіття,
які є неминучими. Тому останнім часом повну зайнятість визначають як
зайнятість, при якій
оплачувану
роботу мають менш як 100% працездатних. Тобто при повній зайнятості рівень
безробіття дорівнює сумі фрикційного та структурного безробіття. Таке
безробіття називається природним (нормальним).
Безробітні
— ті,
хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб
повернутися
на попереднє місце роботи. Людина вважається безробітною, коли вона відповідає
трьом критеріям, які мають місце одночасно: «без роботи»; «робить активні
спроби знайти роботу»; «готова відразу ж стати до роботи».
Зайняті
— це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті,
що
мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку.
До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий
неповний робочий день.
До
осіб «поза робочою силою» відносяться люди у віці до 16 років, а також ті,
хто
перебуває в спеціалізованих установах, наприклад, психіатричних диспансерах,
лепрозоріях, виправних закладах тощо. До цієї категорії належать і дорослі,
які потенційно мають можливість
працювати, але не працюють і не шукають роботи.
Пенсіонери
та інваліди. Ця категорія відома в економіці ще як
економічно неактивне населення.
Економічно
активне населення»
- це зайняті + безробітні
Зайнятість населення, види
населення.
Зайнятість -
це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних
потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій
формі.(ЗУ «Про зайнятість населення»)
Види зайнятості.
Повна
зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня
(тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону
розмірах.
Неповна
зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або
протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою
ефективністю.
Неповна
зайнятість може бути явною або прихованою.
Явна
неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами,
зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо.
Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток,
відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень.
Прихована
неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між
робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов’язана, зокрема, зі
зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в
низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в
низькій продуктивності праці.
В Україні прихована неповна зайнятість поки що не
регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні
набула великих розмірів.
Часткова
зайнятість — це добровільна неповна зайнятість.
Окрім
цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість,
зайнятість неповний робочий день.
Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють
велику частину населення.
Зайнятість
неповний робочий час — це робота в неповну робочу зміну у
зв’язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму робочого
часу або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у
зв’язку з модернізацією або реконструкцією виробництва.
Тимчасова
зайнятість — це робота за тимчасовими контрактами. До
категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на
певний строк.
Сезонна
зайнятість — це зайнятість, яка пов’язана зі специфікою
виробництва. Робота надається на певний період на умовах повного робочого часу
і оформлюється відповідним контрактом.
В
умовах перехідної економіки в Україні досить поширена нерегламентована форма
зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як вторинна зайнятість громадян.
Нерегламентована
зайнятість — це діяльність працездатного населення
працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин
і не враховується державною статистикою.
Задачі:
1.Розрахуйте
робочу силу, рівень безробіття та рівень зайнятості за такими даними:
кількість
безробітних – 897 тис. осіб, кількість зайнятих - 32567 тис. осіб.
2.Використайте
наведені дані для того, щоб розрахувати величину робочої сили
Все
населення складає 500 осіб, в т. ч.:
•
діти до 16 років та особи, які перебувають у психіатричних лікарнях та
виправних
закладах,
- 120 осіб;
•
доросле населення, яке вибуло зі складу робочої сили, -150 осіб;
•
безробітні - 23 особи;
•
особи, що зайняті неповний робочий день і шукають роботу, - 10 осіб.
Контрольні
питання:
1. Що таке ринок
праці?
2. Хто є
об’єктом та суб’єктами ринку праці?
3. Назвіть
елементи ринку праці
4. Що таке
індивідуальна робоча сила.
5.
Що таке зайнятість?
6.
Які види зайнятості ви знаєте?
7.
Яка структура системи управління зайнятістю населення?
8.
Які функції служби зайнятості населення.
9.
Що таке «робоча сила» або «економічно активне населення» ?
10.
Хто такі безробітні?
11.
Хто такі зайняті?
12.
Хто відноситься до осіб «поза робочою силою»?
