Предмет:
Економіка підприємств
Група
№23
Урок 30
Тема уроку:
Складання виробничої програми підприємства та її ресурсне обґрунтування
1. Складання
виробничої програми підприємства
Найважливішим
розділом плану господарської діяльності й розвитку будь-якого підприємства є
його виробнича програма (план виробництва продукції), тобто конкретна
сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та
асортименту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал,
рік, кілька років). Оскільки продукція завжди відтворюється в натуральній і
вартісній формах, то виробнича програма підприємства має дві складові: перша —
обсяг виробництва в натуральних вимірниках; друга — вартість обсягу виробництва
продукції. З урахуванням цього здійснюються розробка і формування виробничої
програми.
Кожне
підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи:
вихідні дані про виявлений у процесі вивчення ринку попит; портфель замовлень
на продукцію та послуги інших споживачів, що відображає його постійні прямі
господарські зв’язки; державні контракти (державне замовлення), які
передбачають не лише конкретну їхню величину, а й гарантоване державою
забезпечення оплати поставок і необхідних бюджетних асигнувань. Окрім видачі
підприємству обґрунтованих державних контрактів (державного замовлення) на
виготовлення і продаж суспільно важливих видів продукції, будь-яке інше пряме
втручання держави в процеси господарювання, що базується на ринкових
відносинах, є недопустимим.
2. Ресурсне
обгрунтування виробничої
програми.
Запроектовану
й відображену в плані підприємства виробничу програму треба економічно
обґрунтувати, тобто узгодити з необхідними виробничими потужностями цього
підприємства, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами. Виявлення
реальної можливості виконання плану виробництва продукції полягає передовсім у
визначенні максимального обсягу випуску виробів, що його може забезпечити
наявна виробнича потужність підприємства, та обчисленні необхідного її
нарощування протягом періоду, на який було складено виробничу програму.За
вихідні дані для цього беруть середньорічну виробничу потужність підприємства
та коефіцієнт її використання.
Збільшення
потужності за рахунок використання внутрішньовиробничих резервів (здійснення
певних організаційно-технічних заходів) не завжди може забезпечити випуск
запланованого обсягу продукції. Цим зумовлюється потреба визначати необхідність
уведення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного
переозброєння, реконструкції або розширення підприємства. Розрахунки проводять
у певній послідовності.
● визначають
обсяг продукції, що не може бути отриманий з наявної потужності і для
виробництва якого необхідно вводити в дію нові (додаткові) потужності;
● установлюють
для кожного року коефіцієнт освоєння нових виробничих потужностей з урахуванням існуючих нормативних строків;
● розраховують
середньорічну величину нових (додаткових) потужностей ,
● обчислюють
повний обсяг виробничих потужностей , що
вводитимуться у дію в і-му році розрахункового періоду;
Економічне
обґрунтування виробничої програми підприємства з огляду на її забезпечення
необхідними трудовими, матеріальними та інвестиційними ефективного їхнього використання.
Урок 31
Тема уроку: Прогнозування товарообігу на підприємстві.
Кожен підприємець прагне стабільної
роботи своєї фірми у конкурентних умовах. Прогнозування дає змогу сформувати
моделі поведінки підприємства в умовах нестабільності оточення, досягти бажаних
показників діяльності, зокрема високих обсягів товарообігу, оптимально
вирішувати ті, чи інші питання щодо його покращення. У цій статті уточнено
необхідність та особливості кожного методу прогнозування товарообігу.
В умовах
економічного розвитку нашої країни, підприємці повинні постійно
передбачати, розпізнавати та вчасно пристосовуватись до мінливих ситуацій
зовнішнього оточення. Підприємство, яке орієнтується тільки на теперішній
економічний успіх, може виграти у прибутку сьогодні, але, програти в майбутньому свою частку на ринку.
Сьогодні, орієнтуючись на економіку Західної Європи, українські підприємці
розуміють, що на зміну однієї цілі – максимізації теперішнього прибутку –
приходить розуміння іншої – виграш у перспективній боротьбі за ринок. Вона
потребує передбачення, де початковим етапом є прогноз.
Прогнозування товарообігу на
підприємстві охоплює основні обсягові показники діяльності і проводиться на
основі прогнозу попиту, який розраховують з врахуванням масштабів підприємства.
Прогноз товарообігу розробляють на різні
проміжки часу. Так, корототерміновий прогноз, строком до одного року, є основою для
планування потреб фірми закупівельної продукції, він дає змогу згладити
коливання в обсягах продажу за рахунок впливу сезонних факторів.
Середньотерміновий
прогноз товарообігу, зазвичай, розробляється для
встановлення термінів заходів, з яких складається стратегія продажу товарів,
передбачення труднощів і можливостей у певних регіонах перенесення існуючих
тенденцій у майбутнє з врахуванням змін у попиті, пропозиції та кон'юнктурі
ринку та інших факторів.
Довготерміновий
прогноз товарообороту розробляють для визначення стратегії продажів фірми,
обсягів продажу, яких підприємство планує досягти, а також факторів, що можуть
завадити підприємству досягти своєї мети функціонування.
Під час прогнозування товарообігу
підприємці користуються різноманітними методами, кожен з яких має свої переваги
і недоліки.
Якщо прогнозувати товарообіг продукції,
виходячи з бажаних показників прибутку та рентабельності, необхідно проводити
розрахунки на основі точки беззбитковості. Це дасть змогу обґрунтувати той
обсяг продажу, який забезпечить отримання кінцевих результатів діяльності, але
залишить поза увагою попит і пропозицію на ринку, зміну вподобань покупців,
економічну та політичну ситуацію у країні.
Найбільш повним і точним є метод експертних
оцінок. Він дає змогу цілком і повністю розглянути всі аспекти зовнішнього
впливу на підприємство, передбачити можливі загрози зміни вподобань і смаків
покупців, дії конкурентів, зміни на ринку, зміни соціального характеру та їх
вплив на товарообіг. За його допомогою можна розробити заходи щодо швидкого
реагування на кожну ситуацію, сприяти стабільній роботі підприємства. Проте цей
метод є найбільш трудомістким і дорогим.
Прогнозування шляхом розроблення
комплексу економіко-математичних моделей дає змогу інтенсифікувати і найбільш
точно спрогнозувати обсяги товарообігу на підприємстві.
Застосування
економіко-математичних методів прогнозування обсягів продажу можливе у випадку,
коли в минулому діяльність підприємства мала чітко визначену тенденцію, і за
достатнього обсягу інформації можна продовжити цю тенденцію в майбутньому.
Сутність методу полягає в тому, що ми відкидаємо неважливі, як на наш погляд,
фактори і відбираємо ті, які є для нас важливими, що зрештою в майбутньому може
призвести до можливого виникнення нового фактору, який не був врахований у
моделі або ж до збільшення впливу неврахованого чинника на зміну обсягу
товарообігу, і необхідно буде вносити корективи та розробляти нову модель
товарообігу.
Причинно-наслідкове
моделювання – це спроба спрогнозувати те, що відбудеться у подібних ситуаціях,
шляхом вивчення статистичної залежності між фактором, що розглядається й іншими
змінними.
Отже,
прогнозування – це процес адаптації теперішнього стану підприємства до зміни
умов його внутрішнього і зовнішнього середовища в майбутньому. Підприємство
повинно самостійно визначити доцільний саме для нього метод прогнозування,
врахувавши переваги і недоліки кожного з них, визначивши суму коштів, які
можуть бути витрачені на складання прогнозної моделі поведінки підприємства для
отримання кінцевого результату. Необхідність прогнозування товарообігу в умовах
ринку пояснюється тим, що, по-перше, ринкове господарство відрізняється
коливанням ринкової кон'юнктури і необхідно ці коливання передбачати і
згладжувати, по-друге, за необхідності постійного розвитку і росту товарообігу,
підприємство повинно стратегічно попереджати невизначеність оточення і визначати
можливі дії підприємства для досягнення поставленої мети.
Немає коментарів:
Дописати коментар