гр.23 -бух.облік 13.04.20 ( урок 68)

13.04.20

Урок 68

Тема уроку: Особливості бухгалтерського обліку в сільському господарстві.

Земля у сільському господарстві є головним і незмінним засобом виробництва та має суттєві особливості збереження і використання в процесі сільськогосподарського виробництва з точки зору природних умов. Земля належить до основних засобів сільського господарства, на неї не нараховують знос та амортизацію, так як вона є природним чинником, але фінансують заходи щодо підвищення її родючості.

Особливості обліку визначаються сезонними умовами сільськогосподарського виробництва. Одержання продукції та процес праці не завжди збігається у часі: продукція рослинництва збирається у певну пору року, праця витрачається упродовж цілого року. Провідними галузями сільськогосподарських підприємств є рослинництво, тваринництво та переробна промисловість. Суттєві особливості рослинництва впливають на організацію обліку витрат. Витрати здійснюють нерівномірно упродовж значного проміжку часу, наприклад року. Продукцію одержують по мірі дозрівання культур, як правило один раз на рік. Виникає потреба розмежування витрат поточного року та майбутніх років в окремих виробництвах витрати здійснюють одночасно для вирощування багатьох культур, окремі витрати, наприклад: насіння, добрива, є продуктами власного виробництва.

Собівартість зерна кормів і продукції інших культур встановлюють лише після збирання врожаю, зазвичай наприкінці року. Продукцію промислових підприємств здебільшого калькулюють щомісячно. Собівартість продукції тваринництва визначають по завершенні року. Собівартість використаних кормів власного виробництва можна визначити лише після збирання врожаю. Одержання продукції тваринництва та витрати на виробництво тривають упродовж року нерівномірно, тому накладні витрати можуть розподілятись на продукцію рослинництва і тваринництва лише після визначення повного обсягу, тобто наприкінці року.

Облік витрат виробництва в рослинництві побудовано таким чином, щоб мати змогу щомісячно узагальнювати витрати на окремі види робіт за культурними або однорідними їх групами, а по завершенні року обчислювати фактичну собівартість зібраної продукції. Така структура обліку дає можливість контролювати відповідність витрат обсягові робіт, якості й термінам їх використання й досягнення врожаю.

У тваринництві витрати узагальнюють за видами й обліковими групами тварин. Потім витрати відносять на відповідні види продукції, та проводиться калькуляція. Собівартість продукції цієї галузі залежить від обсягу витрат на утримання тварин та їх продуктивності. Продуктивність залежить від якості обслуговування тварин, дотримання раціону годівлі, якості та структури кормів, механізації робіт і низки інших чинників.

Особливість обліку в сільськогосподарських підприємствах зумовлена встановленим порядком оцінки продукції упродовж року. Продукцію оприбутковують і списують на витрати на протязі року за плановою собівартістю; коригують за фактичною собівартістю лише після складання звітних калькуляцій по завершенні року. Корми та насіння з врожаю поточного року також списують на витрати за плановою собівартістю із подальшим коригуванням за фактичною собівартістю.

Об’єднання в обліку основних видів предметів праці (насіння, кормів) із товарною частиною продукції під загальною назвою «Продукція сільськогосподарського виробництва», так як головним джерелом створення запасів насіння і кормів є власне виробництво продукції. У звітних балансах залишки продукції розподіляють за окремими статтями залежно від її призначення: корми, насіння, посадковий матеріал, товарна частина для реалізації.

Система документування – це ще одна особливість обліку, що передбачає, зокрема, облік продукції при її збиранні та відвантаженні у полі, а також контроль за її транспортуванням і в місцях зберігання.

Останню особливість зумовлює методика руху тварин та відтворення їх за видами й зоотехнічними групами. Спеціально обліковують витрати на вирощування та відгодівлю тварин, калькулюють приріст їх живої маси та собівартість поголів'я (в живій масі), що дає змогу контролювати ці процеси та виявляти фактичну вартість тварин, яких переводять в основні фонди, реалізовують або залишають на кінець року для відгодівлі та вирощування.

Так як у сільському господарстві виробничий цикл може тривати від кількох місяців до кількох років, собівартість продукції обчислюють раз на рік.

Сільське господарство — одна з основних галузей української економіки. Серед інших галузей її вирізняє предмет діяльності — живі організми (тварини, рослини). До того ж продуктивність у сільському господарстві значною мірою залежить від об’єктивних природніх факторів (змін пір року, опадів, коливань температури тощо), на які сільгосппідприємство не має змоги вплинути. Вплив цих факторів може бути як сприятливим, так і згубним. Тому продуктивність і витрати протягом різних років неабияк відрізняються. Зрозуміло тепер, чому діяльність у сільському господарстві є ризикованою.
З огляду на перелічені вище фактори бухгалтерський облік у сільському господарстві має свою специфіку

Базовий бухгалтерський стандарт обліку для сільського господарства — П(С)БО 30 «Біологічні активи». Він визначає основи формування бухгалтерської інформації про біологічні активи (тварин, рослини) та сільськогосподарську продукцію в межах провадження сільськогосподарської діяльності.